Як віра в забобони, так і ворожіння є гріхом першої Божої заповіді. Ворожіння полягає в тому, що хтось з допомогою невідповідних засобів, хоче пізнати речі таємні або майбутні, відомі тільки одному Богові. Маємо різні роди і способи ворожіння. Сюди належать:

1. Астрологія – ворожіння з укладу чи руху зір з надією, що вони мають вплив на справи ї життя людей.
2. Хіромантія – ворожіння з укладу ліній на долоні руки.
3. Кристалоскопія – ворожіння з допомогою кришталевої посудини у виді земної кулі.
4. Ворожіння на картах – це коли хтось з різного укладання карт робить висновки передусім про майбутнє життя людини.
5. Виливання воску. Коли хтось розтоплений віск виливає на холодну воду і зі створених фігур ворожить про різні справи людей.
6. Замовляння. Замовлянням грішать ті, що з допомогою якихось магічних слів чи формул хочуть відвернути від когось якесь лихо, хворобу чи нещастя.
7. Спіритизм – це викликування духів померлих. Церква всякі спіритичні сеанси строго осуджує і забороняє. В цій справі її наука зрозуміла: без волі Божої немає жодного спілкування з померлими.

Що сказано про забобони, те треба сказати і про ворожіння. Всякі справи нашого життя чи нашого майбутнього відомі тільки єдиному Господові. Немає людини на землі, яка без волі Божої мала б ключ до таємниць чи майбутності нашого життя. По карах якими Бог наказував людей, найкраще пізнати, як Він гидує всякими забобонами чи ворожінням.

У Св. Письмі Старого Завіту читаємо: « Хто звернеться до заклиначів мерців і знахарів, щоб слідом за ними блудувати, я звернуся проти нього й викоріню його з-поміж його люду… Чоловік або жінка, що будуть викликати мертвих або відьмувати, мусять бути скарані на смерть; камінням нехай поб’ють їх; кров їхня упаде на них» (Лев. 20, 6 і 27).

Ізраїльський цар Ахазія важко занедужав. Він бажав довідатися про своє майбутнє, тому послав посланців до екронського бога Ваал-Зевува запитати, чи видужає зі своєї недуги. Та Господь Бог послав до нього пророка Іллю йому сказати: «Ти не встанеш з ліжка, на яке ліг, ти мусиш вмерти» (2Цар. 1, 2-4).

Про самогубство царя Саула написано: «Так помер Саул… за те, що питав у чарівниці поради та за те, що не питав її у Господа. Тим Він і погубив його» (1Хрон. 10, 13-14). В Діяннях апостолів читаємо, що ворожбит Елімас виступав проти науки апостола Павла і Варнави, тоді апостол Павло під впливом Святого Духа візвав до нього Божу кару словами: «Чиж не перестанеш перекручувати прості дороги Господні? Оце тепер на тобі рука Господня, ти станеш сліпим і дочасу не бачитимеш сонця». І зараз же впала на нього темрява й морок, і він, обертаючись на всі боки, шукав, хто б його повів за руку» (13, 10-11).